Переобрамлений націоналізм. Статус нації та національне питання у новій Європі

Description

Європа, місце зародження національних держав і сучасного націоналізму у XVI ст., могла стати і їх цвинтарем наприкінці XX. Ллє замість того, щоб просуватися за рамки національних держав, Європа на зламі століть почала рухатись назад до національних держав, що найчіткіше проявилось у розпаді Радянського Союзу, Югославії та Чехословаччини на велику кількість національно визначених держав-спадкоємців. Ця масивна реорганізація політичного простору за національними лініями породила особливі, динамічно пов’язані й у деяких випадках вибухонебезпечні форми націоналізму: автономістичний націоналізм національних меншин, націоналізм титульних націй нових країн, в яких живуть ці меншини, та транскордонний націоналізм «зовнішньої великої вітчизни», до якої ці меншини належать за спільною етнічністю, а не за громадянством. Подяки 8 Вступ 11 Частина перша Переосмислення державності та націоналізму 1. Переосмислення статусу нації: нація як інституйована форма, реальна категорія і випадкова подія 27 2. Статус нації та національне, питання, у Радянському Союзі та країнах — його нащадках: з погляду інституціоналізму 40 3. Національні меншини, націоналізаційні держави та зовнішні національні вітчизни у Новій Європі 84 Частина друга. Стара та нова - "Нова Європа" 4. Націоналізаційні держави у старій "Новій Європі" та у новій 114 8. Вітчизняний націоналізм у ваймарській Німеччині та у "Ваймарській Росії" 152 6. Наслідки імперії та розмежування народів 208 Бібліографія 250 Покажчик 265