Я не буду загрожувати переходом в чужу літературу. (загадка ґенези драматичної поеми Лесі Українки Оргія)

Description

Вспупна стаття. Дзеркало: Драматична поема Лесі Українки "Оргія" і роман В. Винниченка "Хочу!". - К. : Факт, 2002. С. 5-20 .Уже сучасники Лесі Українки вказували на глибоку заанґажованість її драматичної творчості у злободенні проблеми української реальності. Оргія не стала винятком, про що свідчить її генеза, досліджена В. Панченком. Твір був своєрідною реакцією поетеси на бажання Володимира Винниченка написати велику повість по-російському. Виправдовуючи свій намір, письменник ремствував у листі до Михайла Коцюбинського на читачів, критиків, видавців, редакторів, загалом на українське громадянство, яке усе робить, щоб одпихнуть мене від української літератури. У листі до матері від 19 лютого 1913 р. (а в цей час ішла напружена ро­бота над Оргією) Леся Українка писала: .я не буду загрожувати переходом в чужу літературу, як то роблять інші, бо то себе дороже стоит, але я можу зробитись учителькою європейських мов і прожити без тих гонора­рів, за які треба стільки зневаги приймати. Кому-кому, а письменниці ті гонорари були до болю знайо­мі: холодність і байдужість сучасників, нерозуміння і неприйняття її творчості. Та Лесі Українці непотрібна була слава, зароблена ціною ганебного відступництва. Надто важливими для неї, на думку Дмитра Донцова, були тільки такі категорії: свій народ/чужий народ, своя держава/чужа держава, свої боги/чужі боги. У такій бінарній опозиції перевага надавалася пригноблюваному своєму.